То хто ж таки виглядає більш логічним та адекватним: др. Абрамс чи др. Міллер? Чи вони взагалі виявляють бажання брати до уваги аргументи одне одного? ...про Міллера казали, що він один з єйльської "деконструктивістської майфії", а який напрямок критики/ літературознавства захищає тоді Абрамс?

до речі, можна відповідати і на попередні пости, хоча вони і з минулого року:)

...по-перше, деконструкція нічого не відкидає. Вона не прагне знищити панівний стиль мислення, який послуговується категоріями бінарних опозицій - натомість вписує їх у рамки відкритої системи зумовленостей та перетлумачує їх згідно з апоретичною логікою означування, присутнього у найрізноманітніших текстах.
                                                                               Р. Нич "Світ тексту: постструктуралізм і літературознавство" 

А що, власне, звідси випливає, якщо думаємо про методологію загалом?
Інші думки з приводу?

"...прочитати текст як текст, не накладаючи інтерпретації, такою є одна з новітніх форм "внутрішнього досвіду", вочевидь, з-поміж тих, котрі навряд-чи можливі"
                                                                                                                  Ф. Ніцше "Воля до влади"
До речі, а хто взяв цей вислів епіграфом і до чого?

Доброго дня! Починаємо роботу на блозі з курсу "Новітні теорії інтерпретації". Пишучи тут коменти, зацікавлені особи здобуватимуть додаткові бали.

Для початку - два питання: (1) Які тексти яких теоретиків із запропонованих на курс поки що зацікавили найбільше? (2) Чи правда, що деконструкція у виконанні Поля де Мана приваблює більше, ніж семіотичні шукання Умберто Еко?